Душероздираючий лист солдата-гея часів Другої світової війни

Любов не знає кордонів, навіть таких як війна. Любовний лист, написаний солдатом-геєм під час Другої світової війни, розійшлося по інтернету, і він розтопить будь-яке серце.

Цей лист був передрукований журналом «ONE» ще у вересні 1961 року, а оригінал листа зберігається в Бібліотеці Конгресу. Він був написаний американським солдатом Брайаном Кітом і адресований Дейву, товаришеві по службі, якого він зустрів, перебуваючи в Північній Африці у 1943 році. Ці чоловіки закохалися за кордоном, і лист був написаний, щоб згадати про їх річницю.

Текст листа:

Дорогий Дейв,

Цей лист в пам’ять про річницю – 27 жовтня 1943 року, коли я вперше почув твій спів у Північній Африці. Ця пісня навіває спогади про найщасливіші моменти, які я коли-небудь пережив. Спогади про виступи загону солдатів – завіси із загороджувального аеростата, прожектори з банок від какао, репетиції допізна і красивий хлопчик з прекрасним тенором. Нічна прем’єра в театрі в Канастелі, можливо, занадто багато мускатного вина, і був той, хто розумів. Захоплюючі дні виступів в красивому і величному муніципальному оперному театрі в Орані, нерозуміння, співпереживання за лаштунками, незадовго до початку виступу.

Випивка в «Coq d’or», вечеря в «Auberge», кільця і дана обіцянка. Демонстрація бронетехніки, мускатне вино, скотч. Хтось, кого потрібно було винести з вантажівки і вкласти спати в намет. Нічний проливний дощ і два наскрізь мокрих солдата під самотнім деревом на африканській рівнині. Запозичений французький кабріолет, тепле сірчане джерело, прохолодне Середземномор’я, пікнік з пайками і гарячою колою. Два лейтенанти, які були досить розумні, щоб оцінювати результати, але не досить розумні, щоб зрозуміти, що ми хочемо побути одні. Дивакуватий піаніст, конкурс, нещасні дні і самотні ночі. Холодна вітряна ніч, в яку ми пролізли через вікно в театр і заснули на ліжку за лаштунками, загорнувшись в обійми один одного. Шок, коли прокинулися і зрозуміли, що нас дивом не виявили. Спішна поїздка до скелі над морем, зупинка, щоб зробити фото серед фіолетового винограду і листя виноградника.

Радість, коли нам сказали, що ми їдемо додому, і печаль, коли ми дізналися, що поїдемо не разом. Прощання на віддаленому пляжі під зоряним покривалом африканської ночі, і сльози, які не припинялися, коли я стояв на дамбі і спостерігав, як ваш конвой ховався за горизонтом.

Ми поклялися, що знову будемо разом, коли повернемося додому, але у долі були інші плани — ти ніколи туди не потрапиш. І тому, Дейв, я сподіваюся, що де б ти не був, ці спогади так само цінні для тебе, як і для мене.

На добраніч, спи міцно, любове моя.

Брайан Кіт

Це красивий, хоч і болісний лист. Слова Брайана говорять про те, що Дейв не вижив під час війни.

Що ти думаєш про цей лист?

Переклав на українську користувач Hornet @idgaf5