Фільм Кетрін Гепберн “Stage Door” був на диво квірним для 1937 року

Шукаєте хороший фільм про одностатеву любов, який ви ще не бачили мільйон разів? Зверніть увагу на “Stage Door” (Двері на сцену), знятий в 1937 році. У ньому знялися Джинджер Роджерс, Кетрін Гепберн, Люсіль Болл (Lucille Ball) і Єва Арден. І хоча в той час правила забороняли відкрито зображати гомосексуальних персонажів у фільмах, підтекст важко не помітити.

Фільм “Двері на сцену” розповідає про жіночий пансіон для актрис в Нью-Йорку, кожна з яких намагається зробити кар’єру на сцені. Приїжджає Кетрін Гепберн, вся така манірна і зарозуміла, багата і наївна. Її відразу ж посиляють в кімнату з приземленою Джинджер Роджерс, і ці двоє досить швидко починають жартувати, фліртувати і конкурувати. Їх сцени зняті в такому ж стилі, як в кіно того часу подавали романтичні пари, з усіма цими поглядами, інтригою і цікавістю.

Це був час, коли кіностудії були змушені піддавати сценарії жорсткій цензурі; невідомо, наскільки відвертішим міг би бути сексуальний контекст. Але жодна з жінок в “Stage Door” не зацікавлена ​​в шлюбі заради чоловічого спілкування – всі залицяння, які ітам є, носять чисто діловий характер. Коли жінкам призначають побачення, їх обличчя спотворені занепокоєнням і відразою. По-справжньому важливі лише стосунки жінок одина з одною.

Зокрема, героїня Кетрін Гепберн не зацікавлена ​​в чоловічому товаристві. У неї мало часу на благання батька повернутися додому, і вона ніколи не шукає чоловіка, що дуже незвично для фільму того часу. Її єдині побачення – це співбесіди, щоб знайти роботу, і навіть тоді вона проявляє себе як професіонал і тримає почуття поза досяжністю чоловіків.

Джинджер Роджерс, в свою чергу, неохоче ходить з декількома чоловіками на побачення, але ніколи не відчуває до них особливого потягу. Для неї вони – лише необхідний засіб досягнення мети, будь то вечеря (яку важко собі позволити, коли ти – актриса) або робота.

Отже, якщо в емоційному плані гетеросексуальні зв’язки малоцікаві, що залишається? Любов один до одного. Всі жінки у фільмі глибоко пов’язані одна з одною, це обрана сім’я, в якій всі вони піклуються одне про одного. Коли одна з них переживає важкі часи, інші піклуються про неї. Коли трагедія осягає одну з них, у всіх розбивається серце.

Фільми цієї епохи часто закінчувалися весіллям головних героїв, але не в цьому випадку. Тут просто немає головної чоловічої ролі. Замість цього в кінці фільму відбувається примирення між Роджерсом і Гепберн, після втрати жінки, про яку вони дбали. В останньому кадрі вони біжать один до одного, зі сльозами на очах обіймаються і скріплюють свій союз, закликаючи одна одну не говорити, тому що слів недостатньо для того, що вони відчувають. Потім фільм показує, що вони так і залишаться разом, що властиво будь-якій іншій гетеросексуальній комедії того часу.

За час роботи над фільмом, “Stage Door” зазнав безліч творчих змін. Спочатку це була театральна п’єса, хоча від неї мало що залишилося; на репетиціях багато імпровізували і переписували. Закоханість між жінками, безумовно, не залишилася непоміченою тими, хто знімав фільм, незважаючи на те, що соціальний тиск позбав змоги зробити її явною. Але, принаймні, тепер є можливість подивитися фільм відверто гомосексуальним поглядом.

Ця стаття була вперше опублікована 15 жовтня 2020 року. З тих пір вона була оновлена.